Якщо ваша дитина навчається за інклюзивною формою,
усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання. Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 34 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас. У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в навчальному закладі Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні. Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
ІНКЛЮЗІЯ – це політика і процес формування нової філософії суспільства - позитивного ставлення до всіх дітей. ІНКЛЮЗІЯ – це робота з усіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку. ІНКЛЮЗІЯ – це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб усіх дітей. ІНКЛЮЗІЯ – це частина великої стратегії зі створення інклюзивного суспільства.
Інклюзія – це більше ніж навчання у звичайному класі загальноосвітньої школи.
Інклюзія – це бути включеним у життя і брати в ньому участь, використовуючи власні можливості.
Інклюзія – це коли ти є частиною того, що й інші, коли тебе приймають і обіймають, як того, хто до них належить.
Інклюзія може мати місце у школі, церкві, на ігровому майданчику, на роботі й відпочинку.
Поради щодо обговорення з вашою дитиною особливих освітніх потреб:
• Поговоріть про поняття особливих потреб та що це значить для навчання;
• давайте окремі поради, які б допомогли вашій дитині зрозуміти, що їй допомагає вчитися краще, наприклад: «Мені здається, що ти краще запам’ятовуєш інформацію, коли бачиш предмети»;
• якщо необхідно, пояснюйте своїй дитині результати оцінювання, щоб вона краще розуміла свої можливості та потреби, а також їх зв’язок з навчанням та життям; • пояснюйте, що кожна людина навчається зі своєю швидкістю та особливим підходом. Наприклад, одні діти навчаються краще, коли прослухають пропоновані їм матеріали, а інші – коли прочитають або побачать ситуацію на власні очі;
• використовуйте слова, які ваша дитина розуміє;
• наголошуйте на тому, що ваша дитина не лишається на самоті зі своїми проблемами. Їй зможуть допомогти батьки, дідусі та бабусі, родина, персонал школи;
• допомогу, яку отримуватиме ваша дитина, описуйте конкретно, реалістично та позитивно;
• обговоріть, як потрібно реагувати на можливі образи від однолітків;
• проводьте рольові ігри, моделюючи можливі складні ситуації у школі;
• шукайте можливої підтримки та інформаційного забезпечення. Коли ваша дитина зростатиме, допомагайте їй робити це самостійно, щоб з часом вона могла обстоювати власні освітні потреби; • доцільно заохочувати дитину до активної участі в роботі навчальної команди з ІНП, визначення реалістичних цілей за результатами навчання;
• запевняйте дитину, що існує низка можливостей для осіб з особливими потребами;
• дайте почитати дитині книги, в яких описуються подібні до її проблеми. В житті діти можуть опиратися на мудрість та моделі поведінки, запозичені з прочитаних чи прослуханих книжок.
Чому дитині необхідна турбота і піклування дорослих:
БАТЬКІВСЬКИЙ ЗАПИСНИК Моя дитина має успіхи в таких сферах: _________ Ознаки, що вказують на можливі труднощі в навчанні та можливу потребу більшої підтримки: _______ Інформація, яку я можу надати стосовно потреб моєї дитини в навчанні: _______
Зразки запитань, які я можу обговорити з учителями моєї дитини, що стосуються оцінки та ідентифікації: Які успіхи моєї дитини у школі в цьому році? Чи є у вас якісь особливі зауваження щодо її навчання або поведінки? Як школа визначає дітей, котрі можуть мати особливі потреби в навчанні? Як я можу взяти участь у оцінці навчальних потреб моєї дитини?
БАТЬКІВСЬКИЙ ЗАПИСНИК Члени навчальної команди моєї дитини: Інформація про мою дитину, яку я маю надати школі на початку навчального року: ______ Як я можу залучатися до навчання моєї дитини в школі: ________ Документи та інформація, які я маю зібрати:______________ Як я можу підтримати навчання моєї дитини вдома:____________ Групи та люди, які б могли стати частиною громадської мережі моєї дитини: _______________________________________________________________ Зразки запитань, які я можу обговорити з учителями моєї дитини щодо навчальної команди: Як ми можемо підтримувати зв'язок, щоб я міг сприяти тій роботі, яку ви здійснюєте в класі? Як з вами найкраще зв’язуватися? Чи є в школі консультанти з навчання, які б могли надати додаткову інформацію та консультації щодо планування програми моєї дитини, якщо така допомога буде потрібна? Як я можу допомогти моїй дитині вдома? Як я можу потренувати ті підходи, які моя дитина вивчає і опановує в школі?
Рекомендації батькам майбутніх першокласників
Перший крок у житті дитина робить за допомогою своїх близьких – мами, тата, бабусі, дідуся, які завжди поруч, розрадять і підтримають. Потім їм на допомогу приходять вихователі дитячого садочка.
Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.
До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення в житті дитини набувають однолітки.
Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємозв’язки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.
Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи посправжньому.Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму.Лише через 5 – 7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.
Залежно від стану здоров’я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка пристосування дитини до школи, до нових умов життя має різний перебіг.
Першокласники, що відвідували дитячі заклади, значно краще адаптуються до школи, ніж діти, які не відвідували дитячий садочок і не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, до певного сталого режиму.
Психологічні умови адаптації дитини до школи:
Створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини.
Роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче само оцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі).
Перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків.
Формування інтересу до шкільних вправ, кожного шкільного дня.
Обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи.
Неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків).
Виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання.
Урахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання.
Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролюза її навчальною діяльністю.
Заохочення дитини не тільки за навчальні успіхи.
Моральне стимулювання досягнень дитини.
Розвиток самоконтролю і самооцінювання, самодостатності дитини.
Для нормального розвитку і самопочуття дитина має не тільки вміти вчитися, а й хотіти, прагнути цього. Підготовку до навчання в школі можна вважати успішною, якщо дитина: хоче вчитися, вірить у свої сили, їй добре, цікаво, комфортно у школі (тобто вона йде туди без страху та відрази).